На півдні України рекомендують вирощувати чорну моркву

31

Грунтово–кліматичні умови є придатними для вирощування для вирощування скорцонери або чорної моркви.

Окрім того, в цьому регіоні засереджена велика кількість маленьких фермерських господарств. Скорцонера буде цікавою саме їм, бо така культура не вирощується на великих площах, пише АгроЮг.

Скорцонера є багаторічною рослиною і широко відома у Європі.  В їжу вживають коріння, листки та квітки рослини, тобто всі її частини є їстівними. Квіти мають аромат, що нагадує какао, а з кореня можна зробити замінник кави.

Як зміїна протиотрута скорцонера відома ще з часів Олександра Македонського. Вона була основним овочем, який подавали до царського столу. Скорцонера є улюбленою рослиною тибетських монахів, які й по сей час зберігають рецепти приготування ліків з неї у таємниці. З 16 сторіччя іспанський козелець культивується в Італії, Бельгії, Голландії та Франції, як овоч.

У дикому вигляді росте на піщаних і кам’янистих степових ґрунтах південної частини Європи та південно-західній Азії. Зараз найбільшим виробником скорцонери є Бельгія, яка щорічно вирощує близько 2000 га цієї культури.

Рослина дуже невибаглива, а її технологія вирощування схожа з морквою.

Скорцонера є морозостійкою. Коріння у ґрунті при глибокому сніговому покриві переносять морози понад 30 градусів, а сходи – тривале похолодання та весняні приморозки. До того ж рослина – посухостійка, холодостійка та самозапильна, що є незамінними якостями для вирощування в південних регіонах.

Якщо коріння скорцонери залишити у ґрунті на зиму, то ранньою весною з них почнуть відростати пагони, які використовують у їжу.

Корінь рослини досягає довжини 35–60 см в залежності від сорту та якості обробки ґрунту. Якщо ґрунт буде пухким, то й коріння буде рівнішим та більш видовженим.

Корінь рослини має чорний колір, але м’якуш – білий. Рости може на одному місці на протязі 5-6 років, але для використання у кулінарії скорцонеру культивують, як однорічну культуру.

Як стверджують фахівці, чорна морква невибаглива до ґрунтів. Може зростати на вапняках, степових та кам’янистих схилах, але найвищі врожаї дає наглибоко оброблених, пухких, багатих на органіку ділянках.