Поняття еко-упаковки давно сформувалося у свідомості споживачів, але воно досі не закріплене в законодавстві. Тому кожен має на увазі під цим щось своє. Про це в ефірі радіо AgroFM розповіла Ганна Гончарова, генеральний директор FQG, президент ГО «Сила якості».

На її погляд, «еко-упаковка» – не зовсім правильний термін. Його використовують скоріше як маркетинговий хід.

«Питання екологічної упаковки стало дуже актуальним. Це те, що диктує ринок. І виробники готові відповісти на цей запит. Але вони не можуть зрозуміти, відповідає та чи інша упаковка поняттю «еко», – пояснює фахівець.

У цьому питанні є дві сторони медалі. З одного боку, деякі компанії дійсно готові на неї перейти. Інша сторона – економічна. Та ж целюлоза в кілька разів важча, ніж поліетилен. Виробництво паперових пакетів вимагає більше сировини, більше води, більше витрат на логістику. Їх вартість буде вищою і за це доведеться платити споживачеві.

Зі свого боку, Наталія Блищик, представниця білоруського Центру екологічних рішень, вважає: не можна говорити, що якась упаковка хороша, а якась погана. Це розглядається індивідуально в кожному конкретному випадку.

«Коли ми говоримо про екологічність упаковки, то дивимося весь її життєвий цикл. Це видобуток сировини, її транспортування, саме виробництво і його вплив на навколишнє середовище. Добавки, які використовуються для додання різних властивостей, наприклад, кольоровості упаковки, період життя цієї упаковки і її переробка», – пояснює експерт.

Називати упаковку екологічною можна в тому випадку, якщо дотримані всі екологічні принципи на стадії виробництва, використання і переробки

Є таке поняття як еко-торби. Але якщо людина купила еко-торбу з бавовни, один раз покористувалася і викинула на смітник – це не еко.

«Коли виробник будь-яку упаковку називає еко – це елемент грінвошинга і введення покупців в оману. Правильніше буде називати упаковку, виходячи з різних її властивостей – біорозкладна, компостована і т. д.», – підсумував вона.